Постанова ВАСУ від 20.01.2014 року

Друк

Пошук

476

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2014 р. м. Київ К/9991/1954/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Фальстап»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

у справі №2-а-14628/09/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Фальстап»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень-,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 ТОВ Телерадіокомпанія «Фальстап» відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №0001028821/0 від 29.10.2009 з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами як позивача, так і відповідача.

Позивачем ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з прийняттям нового про задоволення позову в повному обсязі, відповідачем ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 16.10.2009 №1639/08-03/1-20190913.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п.1.30 ст.1, пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2, 5.4.4 п.5.4, п.5.9 ст.5, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 170197,03 грн.;

- абз.3 п.4.7 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 426459 грн.;

- п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку з доходу нерезидента та несвоєчасного перерахуванні цього податку.

Згідно з актом перевірки, порушення вимог п.1.30, ст.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2, 5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягають в тому, що підприємство неправомірно відносило до складу валових витрат роялті (винагороду за отримане право на ретрансляцію каналів) не по факту сплати роялті, а по факту отримання актів виконаних робіт, що призвело до завищення валових витрат всього на 704080,45 грн.

Порушення п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягали в тому, що при перерахуванні позивачем на користь нерезидентів доходу по контрактам: б/н від 01.08.2008 з Корпорацією Conax AS, Норвегія; б/н від 01.02.2006 з ТОВ «Торгівельна компанія Універсал Коммунікатіонс», Росія; б/н від 01.02.2006 з ТОВ «Торгівельна компанія Універсал Коммунікатіонс», Росія; №VII/32/07 017172 від 01.01.2007 з Eurosport SA, Франція податок з такого доходу перераховано до бюджету з затримкою від 1 до 2 днів, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками та бухгалтерським документом - журналом проводок по рах.№641.08 «Податок на доходи нерезидента».

Порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» полягало в тому, що позивачем завищено суму податкових зобов?язань у розмірі 336185,77 грн. та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 758335,96 грн. за наданими до перевірки документами, що не доводять факт використання отриманого товару та обладнання в господарській діяльності. Суми ПДВ, у вказаній сумі, віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Булан».

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0001018821/0 від 29.10.2009, яким визначено податкові зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 255295,55 грн., у тому числі: 170197,03 грн. основного платежу та 85098,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№00001028821/0 від 29.10.2009 про визначення податкових зобов?язань з податку на додану вартість у розмірі 653888 грн., у т.ч. 426459 основного платежу та 227429 штрафних (фінансових) санкцій - оскаржується позивачем в частині донарахування зобов?язань за висновками відповідача про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Булан»;

-№0001048811/0 від 29.10.2009 про визначення суми податкового зобов?язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 44505,75 грн., у т.ч. за основним платежем 2,45 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 44503,30 грн. - оскаржується позивачем в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів.

Згідно п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001018821/0 від 29.10.2009, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток на загальну суму 255295,55 грн., обґрунтовував свої висновки неправомірністю дій позивача по віднесенню до складу валових витрат роялті не по факту їх сплати, а по факту отримання актів виконаних робіт, що призвело до завищення валових витрат на 704080,45 грн.

Однак, такий висновок не відповідає змісту правового регулювання, встановленого нормами пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону №334.

Відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону № 334, до складу валових витрат платника включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацією господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, витрати по сплаті роялті відносяться до складу валових витрат платника податку, при цьому зазначеною нормою не передбачено особливого порядку включення витрат, пов?язаних з виплатою роялті, до складу валових витрат.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У зв?язку з чим включення позивачем витрат, пов?язаних з виплатою роялті, до складу валових витрат за правилом першої з подій - з дати фактичного отримання послуг (права на ретрансляцію каналів), передбачених договором, відповідно до первинних документів (актів виконаних робіт) є правомірним, що виключає підстави для донарахування позивачу податкових зобов?язань з податку на прибуток підприємств за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. При цьому відповідачем в акті перевірки підтверджено, що сума роялті, на яку позивач збільшив валові витрати, фактично сплачена ним у повному обсязі в інших податкових звітних періодах.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів за податковим повідомленням-рішенням №0001048811/0 від 29.10.2009, то судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про його скасування в цій частині.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов?язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Отже, вказаною нормою права визначено, що податок з доходів нерезидентів сплачується до бюджету під час виплати таких доходів.

Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у випадку, якщо платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов?язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов?язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов?язання по такому податку, збору (обов?язковому платежу).

Таким чином, вказаною нормою матеріального права передбачені підстави для сплати штрафу і цими підставами є, зокрема, здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку, якщо нарахування та сплата такого податку є обов?язковою передумовою такої виплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при здійсненні позивачем виплат на користь нерезидентів, податок з доходів нерезидентів сплачувався до бюджету не під час виплати таких доходів, що позивачем не заперечувалось, у зв?язку з чим висновки про правомірність рішення податкового органу в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів, є обґрунтованими.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Булан», що стали підставою для визначення податкового зобов?язання за основним платежем у сумі 422150 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 211075,62 грн., то судова колегія вважає правильним в цій частині рішення суду апеляційної інстанції про протиправність здійснених нарахувань.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов?язань з податку на додану вартість стало те, що податковий орган не прийняв до уваги податкові накладні, які видані від імені ПП «Булан», оскільки вони підписані не уповноваженою особою, що позбавляє їх статусу первинних документів.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, позивач, отримавши від ПП «Булан» податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, який поставлено ПП «Булан», до складу податкового кредиту.

При цьому, судом апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, на час укладення правочинів ПП «Булан» був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість, директором ПП «Булан» була Попова Н.В., яку і зазначено у спірних податкових накладних, як керівника ПП «Булан».

Реальність господарських операції між ТОВ ТРК «Фальстап» та ПП «Булан» та їх товарний характер документально підтверджено та відповідачем не заперечується.

Висновки Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Придніпровській залізниці щодо проведення дослідження почеркознавчої експертизи, згідно підписи від імені директора ПП «Булан» на наданих до експертизи первинних документах виконані різними особами, не можуть бути доказом фіктивності фінансових операцій позивача, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені виключно вироком суду про визнання винними осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов договору.

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі відповідача, не вбачається.

За встановлених обставин, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001018821/0 від 29.10.2009, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, в решті підлягає залишенню в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Фальстап» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0001018821/0 від 29.10.2009 скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0001018821/0 від 29.10.2009.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук

Популярні новини